гартувати
ГАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Надавати металевим виробам твердості, пружності.міпності нагріванням до високої температури та наступним раптовим охолодженням.
Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б, Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували, Щоб перегризти (Шевч., II, 1953, 40);
На ній [рейці] гартують кінці, щоб не кришилась (Роб. газ., 26.II 1963, 2);
*Образно. І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують (Л. Укр., 1, 1951, 386).
2. перен. Виховувати моральну і фізичну стійкість у боротьбі з труднощами.
Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404);
Тоді на будові нас партія вчила і нас гартувала на труд і бої (Нагн., Пісня.., 1949, 24);
// Зміцнювати здоров’я тренуванням.
Він гартував дітей фізично і духовно (Тудор, Вибр., 1949, 32);
Запашне повітря, Небо голубе, Будемо ми влітку Гартувать себе (Нех., Ми живемо… 1960, 29).
Словник української мови (СУМ-11)