гаряче
ГА́РЯЧЕ́. Присл. де гаря́чий 1-3.
Травень цвіт вишневий тихо стеле. Сонце камінь гаряче пече (Шер., Щастя.., 1951, 23);
Віталій Стратонович .. гаряче взявся за господарство, вивчення історії козаччини і, особливо, військової справи (Стельмах, Хліб.., 1959, 85);
Ви почали Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося бачити сьогодні (Мирний, IV, 1955, 324);
Занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі (Фр., І, 1955, 27);
*Образно. Гаряче світилися добре надраяні мідні поручні, ручки, панелі (Кучер, Прощай.., 1957, 5);
// у знач. присудк. сл.
У хаті душно та гаряче (Вовчок, І, 1955, 297).
Словник української мови (СУМ-11)