гаряченький
ГАРЯЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до гаря́чий.
— От бублики гаряченькі, з мачком… (Кв.-Осн., II, 1956, 14);
День був літній та гаряченький (Фр., II, 1950, 169);
// у знач. ім. гаряче́ньке, кого, с. Гаряча страва.
"То ж, сердега, і зараз — коли він гаряченьке їв!" — подумав Яшко, і жаль так стало (Головко, І, 1957, 137).
Словник української мови (СУМ-11)