гаряченький
ГАРЯЧЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до гаря́чий.
– От бублики гаряченькі, з мачком... (Г. Квітка-Основ'яненко);
День був літній та гаряченький (І. Франко);
Хотілось почастувати його гаряченькими пиріжками (Б. Антоненко-Давидович);
// у знач. ім. гаряче́ньке, кого, с. Гаряча страва, їжа (перев. про перші страви).
“То ж, сердега, і зараз – коли він гаряченьке їв!” – подумав Яшко, і жаль так стало (А. Головко);
– Може, й хлібця даси? – І хлібця можна. – Гаряченького хотілось би посьорбати. – Лізбет, дай їм борщу! (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)