ген
ГЕН¹, присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко.
— Дивився, як там Лев здиха. Аж ген у тій діброві! (Гл., Вибр., 1957, 41);
Велично пливе ген по ниві комбайн (Головко, І, 1957,. 433);
Аж ген за північ, коли пожежа стихла і зарево згасло, змогла тільки трохи заспокоїтися Христя і лягла спати (Мирний, III, 1954, 341).
ГЕН², а, ч., біол. За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам.
Словник української мови (СУМ-11)