геть-геть
ГЕТЬ-ГЕ́ТЬ, присл.,розм. Далеко-далеко.
Дніпро геть-геть собі розкинувся! Сіяє батько та горить (Шевч., II, 1953, 298);
Вже сонце геть-геть піднялося і почало немилосердно пекти (Фр., V, 1951, 401).
Словник української мови (СУМ-11)ГЕТЬ-ГЕ́ТЬ, присл.,розм. Далеко-далеко.
Дніпро геть-геть собі розкинувся! Сіяє батько та горить (Шевч., II, 1953, 298);
Вже сонце геть-геть піднялося і почало немилосердно пекти (Фр., V, 1951, 401).
Словник української мови (СУМ-11)