гидливий

ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь.

Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Н.-Лев., IV, 1956, 334);

// Який виражає огиду.

Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Коз., Зол. грамота, 1939, 5);

Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 101).

Значення в інших словниках

1. гидливий — гидли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гидливий — Бридливий; пор. ПЕРЕБІРЛИВИЙ, ВИБАГЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. гидливий — -а, -е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. || Який виражає огиду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гидливий — ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (І. Нечуй-Левицький); Лаврін – неначе дівчина. Його душу легко сполохати бридким словом, він гидливий, і над тим Марко часто кепкував (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. гидливий — ГИДЛИ́ВИЙ (який відчуває, виражає огиду), БРИДЛИ́ВИЙ. — Геть, гидкий! Одчепись од мене! І не чіпляй мені твого намиста, і не цілуй мене, бо я гидлива (І. Нечуй-Левицький); Ненароком замочивши ногу, він трусив нею, як бридливий кіт (О. Ільченко).  Словник синонімів української мови
6. гидливий — Гидли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гидливий — Гидливий, -а, -е Брезгливый, брезгающій. Драг. 35.  Словник української мови Грінченка