гидливо
ГИДЛИ́ВО. Присл. до гидли́вий.
Молодий панок.. гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316);
Бабуся сунула люльку під дах, гидливо витерла об рушник руки (Збан., Мор. чайка, 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)ГИДЛИ́ВО. Присл. до гидли́вий.
Молодий панок.. гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316);
Бабуся сунула люльку під дах, гидливо витерла об рушник руки (Збан., Мор. чайка, 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)