гладуха
ГЛАДУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до гладу́н 1.
— Ач, гладуха, — трясе салом, розносить поговір! — проводила вона ковалиху неприязною думкою (Коцюб., II, 1955,15);
Такі гладухи [купчихи] ще чого доброго можуть і його ні за що схопити (Гончар, Таврія.., 1957, 57).
Словник української мови (СУМ-11)