гладуха
ГЛАДУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до гладу́н 1.
– Ач, гладуха, – трясе салом, розносить поговір! – проводила вона ковалиху неприязною думкою (М. Коцюбинський);
– Коли так, то в тебе має бути діжка розуму, – вколов чоловік гладуху (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)