гладушник

ГЛАДУ́ШНИК, а, ч., діал. Чистотіл.

Мамай зірвав кілька корінців гладушника, що на нім уже сяяли ясно-жовті квіти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 493).

Значення в інших словниках

1. гладушник — гладу́шник іменник чоловічого роду чистотіл діал.  Орфографічний словник української мови
2. гладушник — -а, ч., діал. Чистотіл, ластовине зілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гладушник — ГЛАДУ́ШНИК, а, ч., діал. Чистотіл. Мамай зірвав кілька корінців гладушника, що на нім уже сяяли ясно-жовті квіти (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах
4. гладушник — ЧИСТОТІ́Л бот., ГЛАДУ́ШНИК діал., ЧИСТЕ́ЦЬ діал., ЧИ́СТИК (ЧИСТЯ́К) діал. Не вмивається Ониська любистком та чистотілом, не маститься на ніч збираною сметаною, плюнула вона й розтерла на ті веснянки, скільки там їх? (М. Рудь).  Словник синонімів української мови