гладущик
ГЛАДУ́ЩИК, а, ч., діал. Широкогорлий глек для молока.
[Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295);
— Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (Стельмах, Хліб.., 1959, 122)
Словник української мови (СУМ-11)