гладущик
ГЛАДУ́ЩИК, а, ч.
Широкогорлий глек для молока, сметани і т. ін.
[Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (М. Кропивницький);
– Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (М. Стельмах);
– Є ще кисляк у гладущику, і хліб іще є на миснику (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)