гладшати
ГЛА́ДШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати гладки́м, гладкішим; товстішати.
Марта й Степанида вже добре-таки гладшали обидві; товсті вола вже аж позвішувались вниз (І. Нечуй-Левицький);
– Мабуть, треба, щоб менші казани ото варили, бо ми прийшли сюди не гладшати, а робити (Ю. Яновський);
Оленка її й пасла, і гуска вигулювалася й напасалася – досхочу. І знай гладшала (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)