гладь

ГЛАДЬ, і, ж.

1. Те саме, що гладі́нь.

Блакиттю на гладі асфальтного плеса Відбилися синіх вагонів ряди (Бажан, Роки, 1957, 246);

Верби, зазираючи в дзеркальну гладь води, відбивались у ній кожним листочком (Шиян, Гроза.., 1956, 398).

2. Вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного, суцільно покриваючи узор.

Дівчина вміла мережити, вміла, вишивати і простим хрестиком, і болгарським, і навіть гладдю (Донч., III, 1956, 92).

Значення в інших словниках

1. гладь — гладь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гладь — -і, ж. 1》 Те саме, що гладінь. 2》 Вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного, суцільно покриваючи узор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гладь — (поверхні) гладінь, (вишивки) низь  Словник чужослів Павло Штепа
4. гладь — ГЛАДЬ, і, ж. 1. Те саме, що гладі́нь. Блакиттю на гладі асфальтного плеса Відбилися синіх вагонів ряди (М. Бажан); Верби, зазираючи в дзеркальну гладь води, відбивались у ній кожним листочком (А.  Словник української мови у 20 томах
5. гладь — ПЛЕ́СО (спокійна, чиста поверхня води), ГЛАДІ́НЬ, ГЛАДЬ, ДЗЕ́РКАЛО. Потягло вологою, запахло камишами й кугою, за поперечною лісосмугою блиснуло плесо ставка чи річки (О.  Словник синонімів української мови