гладь
ПЛЕ́СО (спокійна, чиста поверхня води), ГЛАДІ́НЬ, ГЛАДЬ, ДЗЕ́РКАЛО. Потягло вологою, запахло камишами й кугою, за поперечною лісосмугою блиснуло плесо ставка чи річки (О. Сизоненко); Луна довго мчала просікою, налітала на гострі корчі, дерева, ойкала, айкала, аж поки не впала на чисту гладінь озера (Ю. Мушкетик); Від коси відпливає човен, ріже носом гладь води (І. Гончаренко); Високий берег захищав територію порту і дзеркало гаваней від степових вітрів (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови