гласити
ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., перех., книжн. Мати в собі якесь твердження; говорити, стверджувати.
— Довгий ряд років зуміє змінити ім’я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платанова мудрість (Ле, Міжгір’я, 1953, 37);
Недаром основна вимога соціалістичного реалізму гласить, що література покликана розкрити в художніх образах суть подій (Вітч., 8, 1958, 122);
// заст. Урочисто проголошувати.
— Віруйте і гиньте! — пророки гласять (Шевч., І, 1951, 210).
Словник української мови (СУМ-11)