гласити
ГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, недок., що, книжн.
Промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати.
– Довгий ряд років зуміє змінити ім'я, зовнішність, характер і долю, здається, так гласить Платонова мудрість (Іван Ле);
Морський закон гласить: сам погибай, а товариша виручай (В. Собко);
// заст. Урочисто проголошувати.
– Віруйте і гиньте! – пророки гласять (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)