глуш
ГЛУШ, і́, ж., рідко. Те саме, що глушина́.
У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила… (Забіла, Промені, 1951, 48);
Еней з Сивиллою попхався В пекельную подалі глуш; Як на дорозі повстрічався 3 громадою знакомих [знайомих] душ (Котл., І, 1952, 146);
Жила удова коло бучного міста.., а такого вбожества.. то хоть би і у глухій глуші пошукати (Вовчок, 1,1955, 287).
Словник української мови (СУМ-11)