гноїти

ГНОЇ́ТИ, гною́, гної́ш, недок., перех.

1. Викликати або допускати гниття; сприяти гниттю.

Куркулі гноїли хліб у ямах, саботували державні заходи Радянської влади (Цюпа, Україна.., 1960, 63).

2. перен. Тримати довго в тяжких, згубних умовах (про людину).

Фашисти в таборах людей гноїли, але вбити духу не зуміли (Укр.. присл.., 1955, 416);

// Погано впливати; розкладати.

— Або грамотна мама не може вчити своїх дітей? Не може замість того, щоб гноїти їх дитячі чисті душі всяким поганим словом, не може наповнити їх добром, а голови розумом? Хіба не може? (Коцюб., І, 1955, 451);

[Микита:] Всьому мирові світ сонця надає надію, а мені воно ніби сліпить очі, гноїть мою душу… (Кроп., І, 1958, 117).

Значення в інших словниках

1. гноїти — гної́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гноїти — гною, гноїш, недок., перех. 1》 Викликати або допускати гниття; сприяти гниттю. 2》 перен. Тримати довго в тяжких, згубних умовах (про людину). || Погано впливати; розкладати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гноїти — ГНОЇ́ТИ, гною́, гної́ш, недок. 1. що. Викликати або допускати гниття; сприяти гниттю. Зима .. чавкала відлигами і гноїла солдатські онучі (О. Слісаренко); Панство, втікаючи в Бар, палило хліб, гноїло його в льохах і ямах (В. Чемерис). 2. кого, що, перен.  Словник української мови у 20 томах
4. гноїти — див. ятрити  Словник синонімів Вусика
5. гноїти — Гної́ти, гною́, гної́ш; не гній, не гні́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гноїти — Гноїти, гною, -їш гл. 1) Гноить. Діди строють, а баби гноють. Ном. № 10111. 2) Унаваживать, удобрять. Угор.  Словник української мови Грінченка