говіння
ГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Дія за знач. гові́ти.
А по говінню від челяді одмахується [дід], гей від мух (Черемш., Тв., 1960, 196);
У церкві він бував у великий піст на говіння, щоб принести інспекторові гімназії довідку про сповідь та святе причастя (Смолич, Мир.., 1958, 32).
Словник української мови (СУМ-11)