говірко

ГОВІ́РКО, рідко. Присл. до говірки́й.

І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: — Гірко! — Бригадири — два діди (Мал., Звенигора, 1959, 180).

Значення в інших словниках

1. говірко — гові́рко прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. говірко — Присл. до говіркий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. говірко — ГОВІ́РКО, рідко. Присл. до говірки́й. І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: – Гірко! – Бригадири – два діди (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах