гогонути
ГОГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до гогота́ти 1, 3.
Тільки увійшов Яків в гущавину кущів, як ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти з усіх кінців (Вас., II, 1959, 63);
Не вспіла бричка зникнути з очей, як уся кумпанія так і гогонула і довго качалася од реготу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107).
Словник української мови (СУМ-11)