гоготання
ГОГОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба (Гончар, І, 1954, 36);
І всі ми приязним дивились оком На ключ гусей, що плив шляхом високим, 1 причувались в гоготанні їх Добросусідські вигуки та сміх (Рильський, II, 1946, 130).
Словник української мови (СУМ-11)