гоготання
ГОГОТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. гогота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба (О. Гончар);
Ждан .. чув жіночий лемент, дитячий плач, крики й прокльони чоловіків, рев худоби, гоготання вогню (В. Малик);
І всі ми приязним дивились оком На ключ гусей, що плив шляхом високим, І причувались в гоготанні їх Добросусідські вигуки та сміх (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)