гоготання

СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). В пекарні стало весело; чутно було сміх, веселу розмову (М. Коцюбинський); Колись плакала, а тепер вже й од смішків не цураюся, бо я зроду весела на вдачу (І. Нечуй-Левицький); Підняли промеж себе (парубки) іграшки та сміхотню (Г. Квітка-Основ'яненко); Сипались жарти, розлягався регіт (О. Гончар); Скрізь гармидер та реготня (Т. Шевченко); Вони (хлопці) вибігають на шлях і, намагаючись якомога більше здіймати куряви, з іржанням гасають по дорозі (І. Багмут).

Значення в інших словниках

1. гоготання — гогота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гоготання — -я, с. Дія за знач. гоготати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гоготання — ГОГОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гогота́ти і звуки, утворювані цією дією. Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба (О. Гончар); Ждан .. чув жіночий лемент, дитячий плач, крики й прокльони чоловіків, рев худоби, гоготання вогню (В.  Словник української мови у 20 томах
4. гоготання — ГОГОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба (Гончар, І, 1954, 36); І всі ми приязним дивились оком На ключ гусей, що плив шляхом високим...  Словник української мови в 11 томах
5. гоготання — Гогота́ння, -ня с. Дѣйствіе отъ гл. гоготати.  Словник української мови Грінченка