гойдалка
ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь.
— Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Л. Укр., III, 1952, 633);
В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.., стояв натовп (Смолич, II, 1958, 41);
*У порівн. Він [соловейко] сидить на дерезині, співає, аж бадилина під ним коливається, а він ніби гойдається, як на гойдалці (Н.-Лев., І, 1956, 65).
Словник української мови (СУМ-11)