гойдалка

ГО́ЙДАЛКА (споруда, на якій гойдаються для розваги), ГО́ЙДАНКА, КОЛИ́СКА діал., ОРЕ́ЛЯ (РЕ́ЛЯ) перев. мн., заст. В кінці площі, коло собору, де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Ю. Смолич); Онде збоку ряд гойданок — радість дітвори та й дорослих (І. Франко); Далі ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело погуляли (Панас Мирний); Внизу у воді, мов діти на орелях, гойдаються на хвилі маленькі зорі (С. Васильченко); Злетіли вгору бистрі релі, Обперлись ніжки об поміст (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. гойдалка — го́йдалка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гойдалка — -и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. – Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Леся Українка); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.., стояв натовп (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. гойдалка — див. колиска  Словник синонімів Вусика
5. гойдалка — Го́йдалка, -лки, -лці; -лки, -лок і го́йданка, -нки, -нці; -нки, -нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гойдалка — ГО́ЙДАЛКА, и, ж. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. — Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Л. Укр., III, 1952, 633); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка..  Словник української мови в 11 томах
7. гойдалка — Гойдалка, -ки ж. качель.  Словник української мови Грінченка