головно
ГО́ЛОВНО, присл.
1. Головним чином.
На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки.
Головно, мені по умовах здоров’я не слід зоставатись тут [у Києві] довше (Л. Укр., V, 1956, 334).
Словник української мови (СУМ-11)