головно

головно 1. переважно, зазвичай (ср, ст): Однак не можна сказати, що єврейська інтелігенція більше симпатизувала українцям. Того не можна сказати тому, що єврейська інтелігенція говорила головно по-польськи, більше надавала польскости Львову. Хоча основна маса розмовляла ідиш, а по-польськи – дуже слабо (Колесса)

2. особливо (ст): Головно мені подобалося те, що, коли я ходив по дерев'яному бараці, мої черевики сильно стукали (Селепко)

Значення в інших словниках

1. головно — го́ловно 1 прислівник головним чином незмінювана словникова одиниця го́ловно 2 вставне слово насамперед незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. головно — Го́ловно Головним чином, найбільшою мірою. Рускі повіти є властивими податниками краю, отже, головно причиняють ся до витвореня краєвого фонду (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. головно — присл. 1》 Головним чином. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. головно — ГО́ЛОВНО. 1. присл. Переважно, в основному; головним чином. Петрова армiя складалася тепер головно з рекрутського табору (Б. Лепкий); На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (І.  Словник української мови у 20 томах
5. головно — ПЕРЕВА́ЖНО (у більшій частині), ГОЛОВНИ́М ЧИ́НОМ, ГО́ЛОВНО, В ОСНОВНО́МУ, ЗДЕБІ́ЛЬШОГО, БІ́ЛЬШЕ (БІЛЬШ) розм., ЗДЕБІ́ЛЬШЕ (ЗДЕБІ́ЛЬШ) (ЗДЕБІ́ЛЬША) рідше. В одному місці зібралась юрба, переважно жінки (М. Коцюбинський); Населення Запорізької Січі..  Словник синонімів української мови
6. головно — ГО́ЛОВНО, присл. 1. Головним чином. На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (Вол., Місячне срібло, 1961, 49). 2. у знач. вставн. сл.  Словник української мови в 11 томах