гондольєр
ГОНДОЛЬЄ́Р, а, ч. Весляр на гондолі (у 1 знач.)
— Він познайомився з найкращим на всю Венецію гондольєром (Фр., VIII, 1952, 106);
На свист озирнувся якийсь гондольєр, що вичерпував воду з човна (Ле, Клен. лист, 1960, 188).
Словник української мови (СУМ-11)