гондола
ГОНДО́ЛА, и, ж,
1. Довгий одновесловий плоскодонний венеціанський човен з каютою.
Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря; .. замість вулиць — канали, якими вперед і назад снують моторні човни і керовані одним веслом плоскодонні гондоли (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 116);
Катаючись на гондолі, страшенно жалкував, що тебе нема зо мною (Коцюб., III, 1956, 267);
*У порівн. Химерною гондолою пливуть хмари по небу (Вільде, Наші батьки… 1946, 8).
2. Залізничний вагон-самоскид з поворотними люками на дні.
З. Кошик, який підвішують до аеростата.
Бойчук, Офіура і Крига під грім оплесків зайшли до гондоли дирижабля (Трубл., І, 1955, 242).
4. Герметична кабіна, яку підвішують до стропів стратостата.
Словник української мови (СУМ-11)