гондола
ГОНДО́ЛА, и, ж.
1. Довгий одновесловий плоскодонний венеціанський човен із каютою.
Катаючись на гондолі, страшенно жалкував, що тебе нема зо мною (М. Коцюбинський);
У Венеції замість вулиць – канали, якими вперед і назад снують моторні човни і керовані одним веслом плоскодонні гондоли (з навч. літ.);
* У порівн. Химерною гондолою пливуть хмари по небу (Ірина Вільде).
2. Залізничний вагон-самоскид із поворотними люками у днищі.
У вагонів типу “гондола” дно складене з окремих щитів, що обертаються на шарнірах біля хребтової балки (з наук.-попул. літ.).
3. Кошик, який кріпиться до аеростата і служить кабіною для пасажирів, вантажу та обладнання.
Бойчук, Офіура і Крига під грім оплесків зайшли до гондоли дирижабля (М. Трублаїні);
// Герметична кабіна, яку підвішують до стропів стратостата.
Найтяжчий у своєму житті іспит Захар склав і тепер мріяв тільки про гондолу пілота і негайний старт (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)