гонтар

ГОНТА́Р, я́, ч. Той, хто виготовляє гонг (гонту).

— Ти виростав у лісах між гонтарями (Фр., III, 1950, 18);

Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, гонтарі досортовували шпунтовану гонту (Стельмах, Хліб.., 1959, 408);

// Той, хто покриває дах гонтом (гонтою).

Значення в інших словниках

1. гонтар — Ремісник, що виробляє гонти [III] — робітник, що виробляє гонти [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. гонтар — -я, ч. Майстер, що виготовляє гонт.  Великий тлумачний словник сучасної мови