гончар
ГОНЧА́Р, я́, ч. Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини.
[Тетяна:] Всі люди на однім базарі купують миски і в одних гончарів, то і миски однакові (Котл., II, 1953, 68);
Щоправда, гончар випалив і новий товар — біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Янов., І, 1958, 575).
Словник української мови (СУМ-11)