гончар
ГОНЧА́Р, а́, ч.
Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини.
[Тетяна:] Всі люди на однім базарі купують миски і в одних гончарів, то і миски однакові (І. Котляревський);
Щоправда, гончар випалив і новий товар – біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Яновський);
Хвеська в тремтячих руках тягла великий глиняний ліхтар, певно, канівських гончарів (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)