горбуватий
ГОРБУВА́ТИЙ, а, е. Вкритий горбами, з горбами.
Збоку з’являється горбувата поляна. Аж ген там, в кінці її, широкою стіною стоїть могутній ліс (Збан., Ліс. красуня, І955,122);
// 3 легкою горбинкою.
Обличчя в нього було довгасте з трохи горбуватим носом і тонкими вигнутими бровами (Смолич, Театр.., 1940, 250).
Словник української мови (СУМ-11)