горбочок
ГОРБО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до горбо́к.
На горбочку у садочку Біленькая хатка (Рудан., Вибр., 1949, 71);
Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі (Ірчан, II, 1958, 306);
// Те саме, що горби́нка.
Вона майже не змінилась, — та ж родимка на щоці, ніс з горбочком і завжди ніби здивовано підняті злегка брови (Донч., І, 1956, 371).
Словник української мови (СУМ-11)