горловина
ГОРЛОВИ́НА, и, ж.
1. Звужений отвір у чому-небудь.
Він [ківш] спиниться точно над горловиною сифона або литника (Собко, Біле полум’я, 1952, 136);
У похованнях зустрічаються посудини з кулястим корпусом, округлими днищами і вузькими горловинами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 66);
// Звужений прохід.
«Буревісник» пройшов широку горловину бухти й опинився в морі (Трубл., II, 1955, 261).
2. розм. М’ясний продукт з горла тварини.
За поживними якостями з субпродуктів.. найменш цінні — горловина і селезінка (Технол. пригот. їжі, 1957, 55).
Словник української мови (СУМ-11)