1. Словник української мови в 11 томах

горловина

ГОРЛОВИ́НА, и, ж.

1. Звужений отвір у чому-небудь.

Він [ківш] спиниться точно над горловиною сифона або литника (Собко, Біле полум’я, 1952, 136);

У похованнях зустрічаються посудини з кулястим корпусом, округлими днищами і вузькими горловинами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 66);

// Звужений прохід.

«Буревісник» пройшов широку горловину бухти й опинився в морі (Трубл., II, 1955, 261).

2. розм. М’ясний продукт з горла тварини.

За поживними якостями з субпродуктів.. найменш цінні — горловина і селезінка (Технол. пригот. їжі, 1957, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горловина — горлови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. горловина — -и, ж. 1》 Звужений отвір у чому-небудь. || Звужений прохід. 2》 розм. М'ясний продукт із горла тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горловина — ГОРЛОВИ́НА, и, ж. 1. Звужений отвір у чому-небудь. Він [ківш] спиниться точно над горловиною сифона (В. Собко); В ятері набивалось того карася мало не до горловини (М. Словник української мови у 20 томах
  4. горловина — ШИ́ЙКА (пляшки), ГО́РЛО, ГОРЛОВИ́НА. Коростилевський.. намацав рукою порожню пляшку і стис її за шийку (Я. Гримайло). Словник синонімів української мови