горнутися
ГОРНУ́ТИСЯ, горну́ся, го́рнешся, недок.
1. Те саме, що пригорта́тися 1.
Мелашка, як горлиця, горнулась до Лавріна (Н.-Лев., II, 1956, 313);
Все тісніше горнучись одне до одного, ішли [Вустя і Леонід] кудись навмання (Гончар, Таврія, 1952, 238);
*Образно. З темного моря білява хвилечка До побережного каменя горнеться (Л. Укр., І, 1951, 149);
// перен. Відчувати потяг до кого-, чого-небудь; прагнути чогось.
— Росте й горнеться [Сава] кудись… Та не до доброго й не до нас (Коб., II, 1956, 21);
Середульший [син] горнеться до пісні, скрипку дістав, по нотах вчиться грати (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 28);
// перен. Прагнути до зближення з ким-небудь.
Горнувся він чогось до мене і я його вподобав: такий говіркий, про все розпитує, про все хоче знати (Вас., 1,1959, 251);
Як і кожний великий народ, весь час ти [український народе] горнувся до тих народів, які обстоюють конкретну істину і справедливість (Тич., III, 1957, 158);
*Образно. Тільки тим недобра [земля], що не горнешся до бідного (Коцюб., II, 1955, 16).
2. у що, діал. Закутуватися.
Люди довкола горнулися в свій подертий убогий одяг (Сміл., Сашко, 1954, 101).
3. діал. Скручуватися.
Пелюсточки, ледве пробившись на світ, горнулися в дудочки (Десняк, І, 1955, 311).
Словник української мови (СУМ-11)