городошник

ГОРОДО́ШНИК, а, ч. Той, хто грає в городки (у 1 знач.).

Тут [на березі Дніпра] будуть стадіони з біговою доріжкою.., майданчики для борців, городошників, боксерів (Рад. Укр., 13.IV 1957, 1).

Значення в інших словниках

1. городошник — городо́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. городошник — -а, ч. Той, хто грає в городки (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. городошник — ГОРОДО́ШНИК, а, ч. Той, хто грає в городки (у 1 знач.). Грають у городки за точними спортивними правилами, обов'язковими для всіх городошників (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах