горщичок
ГО́РЩИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до го́рщик.
Через який час Недбай таскав із кухні маленький засмальцьований горщичок з олією (Вас., І, 1959, 82);
Вранці і мати, і Катруся, і Яринка дивились, як обережно і серйозно ніс Тарас загорнутий у білу хустину горщичок молочної каші (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 20).
Словник української мови (СУМ-11)