гостювати
ГОСТЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Жити деякий час у кого-небудь як гість.
У нас мама гостювала тижнів півтора (Л. Укр., V, 1956, 110);
Гостював саме того літа в учителів брат учительки, Докії Петрівни, — художник (Головко, II, 1957, 191);
// Бути у кого-небудь у гостях.
Гостювали панни цілий день, ще й заночували (Н.-Лев., IV, 1956, 183);
[Рябина:] Де се ти так зарана гостював, що вже ногами вулицю замітаєш? (Фр., IX, 1952, 84);
*Образно. Тиша та спокій гостювали в хаті (Коцюб., І, 1955, 109).
Словник української мови (СУМ-11)