гранітник

ГРАНІ́ТНИК, а, чол. Робітник, що видобуває чи обробляє граніт.

Виконувати відповідальне завдання доручили найдосвідченішим гранітникам. За короткий час вони обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів рожевого граніту (Радянська Україна, 15.II 1962, 3);

Омелянівські гранітники з великим натхненням трудяться над видобутком каменю і обробкою деталей майбутнього пам’ятника (Вечірній Київ, 23.I 1974, 2).

Значення в інших словниках

1. гранітник — грані́тник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гранітник — -а, ч. Робітник, який видобуває чи обробляє граніт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гранітник — ГРАНІ́ТНИК, а, ч. Робітник, що видобуває або обробляє граніт. Виконувати відповідальне завдання доручили найдосвідченішим гранітникам, які за короткий час обтесали і відполірували перші сотні квадратних метрів рожевого граніту (з газ.).  Словник української мови у 20 томах