гривань
ГРИВА́НЬ, я́, ч., розм.
1. Кінь з великою гривою.
Гривань [кінь] уже рвонувся, і чобіт [Мамая] лишився в руках у хорунжого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 108).
2. перен. Чоловік з довгим густим волоссям.
Словник української мови (СУМ-11)ГРИВА́НЬ, я́, ч., розм.
1. Кінь з великою гривою.
Гривань [кінь] уже рвонувся, і чобіт [Мамая] лишився в руках у хорунжого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 108).
2. перен. Чоловік з довгим густим волоссям.
Словник української мови (СУМ-11)