гробар

ГРОБА́Р, я́, ч. Те саме, що гробокопа́ч.

— Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (Стельмах, Хліб.., 1959, 9).

Значення в інших словниках

1. гробар — гроба́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гробар — -я, ч. Те саме, що гробокопач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гробар — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О.  Словник синонімів української мови