грог

ГРОГ, у, ч. Напій з рому або коньяку й окропу з цукром.

Вахтенний ставить на стіл склянку з гарячим грогом (Довж., Зач. Десна, 1957, 411).

Значення в інших словниках

1. грог — грог іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грог — -у, ч. Напій із рому або коньяку та окропу з цукром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грог — (англ. grog) гарячий напій, виготовлений з рому (або коньяку) й гарячої води з цукром.  Словник іншомовних слів Мельничука