гувернантка
ГУВЕРНА́НТКА, и, ж. Вихователька і домашня вчителька дітей у буржуазних і дворянських родинах, перев. іноземка.
Настусю вчили вдома дорогі гувернантки та усякі вчительки (Н.-Лев., IV, 1956, 227);
Синів віддали до школи, молодша дочка вчилася коло гувернантки (Кобр., Вибр., 1954, 6).
Словник української мови (СУМ-11)