гуркотливий
ГУРКОТЛИ́ВИЙ, розм. ГУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який утворює або здатний утворювати сильний гуркіт.
Кулеметники покотили на гуркотливих коліщатах кулемет (Донч., III, 1956, 193);
Гуркотливий віз вихопився з вузенької вулички (Кир., Вибр., 1960, 148);
В полі знов кружляють із плугами Невтомні, гуркітливі трактори (Вирган, Квіт. береги, 1950, 39).
Словник української мови (СУМ-11)